Автор: Колизей
Печать

У мене є своя невигадана історія про світанок на пленері

Коли була вихованкою студії, я не розуміла, як писати аквареллю. Як не пояснювала мені тоді Наталія Сташкевич, що «аква» - це вода і акварелька любить воду, я брала її як гуаш – багато набирала фарби на пензель і щільними мазками писала, а це неприпустимо в акварелі. Я засмучувалась страшенно, але продовжувала робити помилку за помилкою. Скільки фарб перевела, ой-ой!

І ось пленер, йдемо писати світанок. Напередодні вночі йде дощ, але мене тато о 3.00 ночі веде на Білу Альтанку. Там діти і педагог, я без особливого захвату відкриваю фарби (акварель), готую аркуш, банку з водою. Незграбно якось-так повертаюсь і вода з банки л’ється в акварель, а з відти на аркуш і ось чудо у мене на аркуші – небо! Гарне акварельне небо! Мене мовби осяяло! Саме з того моменту я люблю акварель. Тоді ціле літо я писала малою у бабусі в селі небо аквареллю. Принесла восени близько 100 робіт вчителю і за це я вдячна Сташкевич Н.М., «Соняшнику» і СВІТАНКУ! А ще батьку і матері, які розбудили мене о 2.30.

Колектив студії має свої традиції. Це «Кавунник», перегляди творчої майстерні: «Писанка», «Розпис студійних сорочок», майстер класи: «Батик», «Лялька-круп’яничка», «Чарівний декупаж» та багато інших, зустрічі з випускниками студії… Але зупинитись хочу на літньому пленері.

Пленер. Ми малюємо у різних місцях та куточках нашого славетного міста: у парках і скверах, на вулицях та у провулочках, у ботанічному саду та Аграрній академії, у Краєзнавчому музеї та літературно-меморіальних музеях ім. В.Г.Короленка та І.П.Котляревського (так-так у музеях!), у Ляльковому театрі. Ми малювали колись навіть на Київському вокзалі – потяги та літаки на аеродромі, у Військовому містечку.

Але є один важливий момент пленерної практики. Момент, який очікують діти та батьки колективів цілий рік. Момент для якого обирають старанно погоду, а батьки відкладають всі свої важливі та надважливі справи, бо цей момент відбувається 1 раз на рік!  Ми пишемо аквареллю світанок! Вже 24 роки поспіль. Діти, батьки і ми педагоги збираємось о 3.00 ночі та йдемо на Білу Альтанку, діти обирають зручні місця, готують фарби, пензлі, багато паперу (адже небо змінює колір неймовірно красиво та швидко). Батьки готують фотоапарати.

Темно, холодно, хочеться спати, чарівно… І ось диво ! Небо змінюється, з’являються несмілі натяки на колір, потім небо стає дедалі насичиніше за кольором. Діти пишуть, аркуш за аркушем, мазок за мазком, робота за роботою.

Дитяча рука пише світанок. Хіба це не сакральне диво? У рідному місті в присутності мами чи тата. Ось якісь з мам чи тат беруть аркуш і навприсядки, біля дитини, починають писати небо – світанок...

Сходе сонечко. І всі радіють, працюють ще інтенсивніше та швидше. Інколи на небі є хмарки, сонечко підсвічує їх своїм промінням і хмарки мрійливо пливуть на небосхилі у чудесних неповторних кольорах. Минулого літа один тато замріяно дивився на такі хмари, фотоапарат просто висів на його шиї. Я запитала: «Що Ви там побачили?» Він відповів: « …Я думаю, що саме на таких хмарах живе Бог!» . Небо, світанок….

Сонечко зійшло! Батьки, діти переповнені емоціями, красою йдуть додому зі шматочками цього світанку - вони у роботах, на аркушах, а ще у серці кожного хто був на пленері. А Ви писали зі своєю дитиною схід сонця?! Спробуйте, у Вас обов’язково вийде! Такі моменти надважливі, неймовірні мають бути і будуть у нашому житті !

«Виховувати людей, які будуть розуміти прекрасне» - це і є негласним фундаментом художнього колективу студії «Соняшник».

Студія – це місце, де комфортно почувають себе всі учасники навчально-виховного процесу: діти, батьки та педагоги, а також випускники та гості, яким завжди раді у колективі.

Студія – це місце де тебе навчають, виховують, розвивають, а ще розуміють, довіряють, тебе «цінують», тобі «співчувають», тобі роблять зауваження «по-ділу» і дають відповіді на всі твої запитання. Це місце, де кожному комфортно, де творчість ллється з кожної дитини чи дорослого рікою, де всі завжди цінують та рахуються з думкою кожного, де можна дискутувати, вести бесіду із педагогом на рівних. Це місце, де всі друзі і навіть після закінчення студії залишаються ними. Як доказ, вже зараз майже 10 випускників «Соняшника» привели на навчання у колектив своїх діток.

Кожен із студійців у будь який момент готовий підставити плече своїм друзям або педагогам.

Ще студія – це серйозна школа образотворчої діяльності, діти опановують класичний малюнок та живопис, основи композиції та кольорознавства, основи історії мистецтв та декоративно-ужиткове мистецтво.

Індивідуальний підхід у навчально–виховній діяльності здійснюється тут не на папері, а виконується у повсякденній роботі педагогів. Це кропітка, важка, дуже філігранна праця педагога з кожним вихованцем та його батьками. Але результат виправдовує зусилля!

А результат - це особистість вихованця-випускника, у якого розвинуті та сформовані життєві компетентності, здатність приймати рішення у різних життєвих ситуаціях та нести відповідальність за них.

Секрет успіху? Це моя любов до дітей. З дітьми не можна бути нещирою, вони це відчувають. Захопленість творчістю і роботою з дітьми, альтруїзм на грані, нестандартність мислення, пошук нового, цікавого та бажання поділитися усім цим потаємним - з дитиною, це і є мій секрет успіху у педагогіці.

А ще буває дитина приходить на заняття у поганому настрої, роздратована або похмура і якщо за момент творчості у неї запалюється іскорка в очах, вона із задоволенням спілкується зі мною чи однолітками, я вважаю, що досягла своєї мети і мені дуже легко, тепло і гарно на душі, а дитина купається у кольорі, фарбах, графічних матеріалах та своїх вже позитивних емоціях.

Катерина Юхно

Рекламный отдел и Редакция

ПОЛТАВА: +38(093) 66-09-555, (0532)69-33-77

КРЕМЕНЧУГ: +38(096) 922-20-02

ДНЕПР: +38(096) 235-02-15

facebook.com/groups/kolizey1

This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

You are here:   HomeСемьяСекс под елкой